Стратегічні орієнтири 2026: Соціологічний портрет українського суспільства

2026-02-06

Спираючись на безперервні дослідження з 2019 року, Gradus аналізує, як українці адаптуються до тривалої війни: втома, прагматизм, стійкість і ключові очікування 2025–2026 років.


Gradus Research проводить соціологічні дослідження з 2019 року — як у довоєнний період, так і протягом усіх років повномасштабного вторгнення. Така безперервність дає нам змогу фіксувати не лише поточні настрої, а й глибокі трансформації у сприйнятті українцями безпеки, міграційних намірів, медіаспоживання та довіри до інституцій. Ці інсайти є критично важливими для бізнесу, держави та роботодавців: вони дозволяють вибудовувати точну комунікацію, вчасно нівелювати соціальні ризики та ухвалювати рішення, що ґрунтуються на реальному стані суспільства.

2025: Адаптація, втома та прагматизм

2025 рік став періодом переосмислення особистої стійкості та індивідуального ресурсу. Українці адаптувалися до життя в умовах тривалого стресу, проте ця адаптація має свої межі: понад 90% опитаних оцінюють рівень власної напруженості як високий, що проявляється у втомі, тривожності та труднощах із концентрацією. Водночас у суспільних настроях поменшало паніки та страху — їх дедалі більше витісняють прагматизм і запит на стабільність.

Потреба у психологічній підтримці зростає, проте готовність звертатися по допомогу залишається низькою: лише кожен шостий із тих, хто відчуває таку необхідність, звертається до фахівців. У повсякденні люди створюють «острівці стабільності» через рутину, ритуали та невеликі радощі. Це корелює зі споживчим прагматизмом — пріоритетом якості над кількістю та відмовою від імпульсивних витрат.

Щодо стратегічних очікувань, то українці все рідше розраховують на швидке завершення війни. Понад половина респондентів вважають паузу в бойових діях прийнятною лише за наявності довгострокових безпекових гарантій. Зберігається високий запит на ефективну державу при одночасній важливості особистої свободи та невтручання у приватне життя. Більшість українців, які залишаються в країні — навіть попри енергетичний терор рф — не планують виїжджати, якщо ситуація не стане критичною. Серед тих, хто перебуває за кордоном, бажання повернутися зростає, проте терміни залишаються невизначеними, а вирішальними факторами є якість життя та професійні можливості.

Ключові очікування та стратегії стійкості на 2026 рік

Тренди 2025 року формують чіткий каркас для 2026-го. Українці входять у новий рік без ілюзій щодо «швидких рішень», натомість шукають передбачуваності, зрозумілих правил гри та довгострокових траєкторій розвитку.

Зміцниться стратегія «виваженого задоволення від споживання»: турбота про фізичний та емоційний стан поєднуватиметься з фінансовою обачністю. Люди продовжуватимуть шукати баланс між поточною якістю життя та збереженням ресурсів для майбутнього.

2026 рік також принесе запит на дорослу, предметну розмову про безпеку. Суспільство очікує не ситуативних кроків, а системного бачення — чіткості у питаннях оборони, економіки, роботи інституцій та суспільного договору. У цьому контексті викристалізовуватиметься баланс між сильною державою та індивідуальною свободою, де підтримка влади дедалі більше залежатиме від її прозорості та поваги до громадян.

Людський капітал стане головним викликом і для держави, і для бізнесу. Боротьба за таланти залежатиме від умов праці, корпоративної культури та можливостей для самореалізації. Оскільки люди працюють на вичерпаному ресурсі, здатність утримувати та розвивати команди стає ключовою стратегічною перевагою.

У міграційних настроях основними тригерами для від’їзду залишаються пряма загроза життю, ризик окупації, втрата житла або базових умов для існування. Навіть суттєве погіршення якості життя спонукало б до переїзду лише третину респондентів, переважно на короткий термін. Ті, хто вирішив залишитися, здебільшого не схильні змінювати це рішення через побутові труднощі.

В інформаційному просторі 2026-й ознаменується новою хвилею боротьби за увагу. Люди прагнутимуть бути в курсі подій, але водночас захищатимуться від інформаційного перевантаження. Довіру отримуватимуть ті, хто комунікує лаконічно, чесно та з повагою — надаючи не просто новини, а сенси та відчуття опори. Серед молоді, особливо за кордоном, зростає запит на переконливе бачення майбутнього України, втілене у конкретний план дій.

Нові соціальні пріоритети

Українське суспільство входить у 2026 рік у стані, де поєднуються стійкість, втома та прагматизм. Громадяни не чекають дива, проте мають чіткий запит на безпеку, повагу та зрозуміле майбутнє. Для держави й бізнесу це означає необхідність переходу від реактивного реагування до довгострокових стратегій, у центрі яких стоять людський капітал, довіра та якість взаємодії. Саме ці чинники визначать здатність країни не лише вистояти, а й відновитися та сформувати новий суспільний договір.