Для України стійкість — не просто вибір, а життєва необхідність. Уже понад три роки наша країна живе в умовах повномасштабної війни, яку розв’язала росія. І щодня вона бореться на кількох фронтах: відстоює державність, захищає людей і водночас створює підґрунтя для відновлення. Ці завдання неможливо розділити. Безпека, дипломатія, економіка та інвестиції — це ланки одного ланцюга, від якого залежить майбутнє країни у світі.

Як ці виклики долаються на практиці? Відповідь шукаємо у тих, хто формує фінансову стійкість країни. Юлія Мецгер, член Наглядової ради АТ «ПриватБанк», Андрій Пишний, Голова Національного банку України, та Ліза А. Кестнер, керівник Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні, діляться власними поглядами. Їхній досвід — це не лише теорія, а конкретні кроки у сферах стійкості, фінансової стабільності та інвестицій.

Їхні думки допомагають побачити ширшу картину, адже стратегії, які формуються сьогодні, визначатимуть не лише повоєнне відновлення, а й місце країни в глобальному порядку — як держави, що змогла перетворити випробування на можливість.

Інвестиції та глобальні партнерства

Провівши значну частину останніх двох років у Києві, переживаючи атаки особисто та уважно стежачи за міжнародними дискусіями, я часто замислююся над глибокими наслідками агресії росії для геополітики й людських цінностей — не лише для України, а й для світової системи та того світу, в якому житимуть мої діти.

Втім, як економіст, що працює в міжнародній фінансовій інституції, найбільше я думаю про економічні виклики України. І хоча вони менш екзистенційні, ніж геополітична боротьба, саме економічний успіх визначить добробут людей і місце України у світовій економіці.

Один із найбільших викликів — залучення $500 млрд, необхідних для відновлення упродовж наступного десятиліття. Попри значну державну підтримку, цього недостатньо. Я працюю у IFC, і наше нещодавнє дослідження показує: приблизно третину цієї суми — близько $170 млрд — можна залучити від приватного сектору, якщо створити належні умови та механізми.

Як прихильник інвестицій в Україну, я був радий побачити, що наш звіт про можливості приватного сектору щодо фінансування відновлення потрапив до позитивної публікації у Financial Times від 28 серпня. Обнадійливо, що автор зазначає: понад 100 компаній розглядають можливості інвестувати в Україну. Але справжнє завдання полягає у переході від «розгляду» до «дії». Адже Україна має конкурувати за капітал на глобальному рівні — міжнародні компанії можуть інвестувати будь-де.

Поки що більшість інвестицій надходять від тих гравців, які вже працюють в Україні та розширюють свою діяльність. Одним із небагатьох винятків став французький телеком-холдинг NJJ, що у 2024 році взяв участь у злитті, в результаті якого було створено Datagroup-Volia-lifecell. Це приклад того, як прямі іноземні інвестиції (FDI) приносять не лише капітал, а й доступ до ринків, інтеграцію у виробничі ланцюги, технології та ноу-хау.

Водночас залучення ПІІ особливо складне, адже глобальні обсяги інвестицій сьогодні найнижчі з 2005 року. Щоб вирізнятися, Україна має підкреслювати свої конкурентні переваги: кваліфіковану робочу силу, аграрні ресурси та перспективу вступу до ЄС. Із тим, як «friendshoring» змінює світові інвестиційні потоки, Україна може отримати додаткову вигоду завдяки своїй інтеграції із західними економіками.

Група Світового банку підтримує Україну у розробці стратегії залучення інвестицій у конкурентні сектори. Для успіху потрібен переконливий план: як покращити інвестиційний клімат, знизити ризики й проявити гнучкість. Першочергові кроки мають надіслати інвесторам сильний сигнал, а довгострокові реформи — закріпити довіру.

Зрештою, ПІІ — це не лише економічний інструмент, а й частина ширшої системи безпеки України. Вбудовуючись у глобальну економіку, країна зміцнює міжнародну зацікавленість у своїй незалежності — і робить так, щоб світ не міг відвернутися перед лицем агресії.

Фінансова стабільність та євроінтеграція

Допоки повномасштабна війна триває, вона залишається ключовим викликом для України, у тому числі для нашої економіки та фінансового сектору. російська агресія загрожує довгостроковим зниженням економічного потенціалу країни через втрати людей, територій і виробництв.

Це генерує для нас ще один виклик і завдання – максимально підтримувати згуртованість демократичного світу навколо України, зокрема в частині фінансування. У цьому контексті вагомою є роль подальшої співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Ще одним вагомим викликом та водночас можливістю для України є питання євроінтеграції. Наш поступ в цьому напрямі є максимально швидким. За останньою оцінкою зовнішніх консультантів рівень регуляторної еквівалентності в банківському секторі зріс з приблизно 50% на початку 2022 року до 75-77%. Водночас потребуємо політичної волі з боку країн ЄС для швидшого набуття членства в об'єднанні.

Загалом виклики – це те, з чим Національному банку доводиться мати справу щодня, особливо починаючи з 24 лютого 2022 року. А отже, ми знаємо, як з цим ефективно працювати, та постійно докладаємо зусиль для їхнього вирішення.

Економічна та інституційна стійкість

Будь-яка війна — це трагедія, нелюдська у своїх масштабах. Жодна країна не могла підготуватися до тих складних викликів, із якими Україна стикається на світовій арені понад три з половиною роки повномасштабного вторгнення росії. І все ж Україна продовжує демонструвати стійкість.

Як член Наглядової ради ПриватБанку — найбільшого державного банку України, що обслуговує мільйони клієнтів і підтримує державні фінанси, — я щодня бачу, наскільки економічні питання тісно переплітаються з безпекою, дипломатією та інвестиціями.

Серед ключових викликів для України: забезпечення стабільної міжнародної підтримки, залучення іноземних інвестицій, подолання кадрового дефіциту, спричиненого переміщенням населення та мобілізацією, відновлення і підтримка масштабної інфраструктури, пом’якшення економічного спаду, гарантування продовольчої безпеки попри зруйновані ланцюги постачання, а також зниження корупційних ризиків у процесі відбудови.

Без сумніву, найбільший виклик для України — завершити війну з росією на справедливих умовах. Вона принесла величезні руйнування, масове переміщення людей, глибокі економічні проблеми та соціально-психологічну кризу. Досягти миру неможливо без постійної та надійної фінансової, військової й дипломатичної підтримки міжнародних партнерів. Українські лідери разом із союзниками докладають значних зусиль, щоб забезпечити стійкий і надійний мир — такий, що гарантує суверенітет, територіальну цілісність і надійні гарантії безпеки. Частиною цих гарантій має стати вступ до ЄС і НАТО.

Ще один серйозний виклик — залучення міжнародної допомоги для відновлення економіки. За останніми оцінками Світового банку, протягом наступного десятиліття відновлення потребуватиме близько $524 млрд. Руйнування міст, інфраструктури та бізнесів вимагає довготривалої, комплексної відбудови.

ПриватБанк робить свій внесок, підтримуючи стабільність, демонструючи високі прибутки й допомагаючи економіці. У 2024 році прибуток банку до оподаткування сягнув 81 млрд грн, що на 11% більше, ніж у 2023-му. У першій половині 2025 року чистий прибуток після сплати 25% податку становив 34,9 млрд грн, а податкові надходження склали 11,1 млрд грн. Попри триваючу війну бізнес і домогосподарства адаптуються, а продуктивність багатьох секторів зростає. На середину 2025 року чистий кредитний портфель перевищив 130 млрд грн, і ПриватБанк залишається надійним партнером як для держави, так і для приватних компаній.

Для мене особисто найбільшим джерелом гордості є наша віддана команда, яка живе цінностями: ставити клієнта в центр уваги, будувати довіру через прозорість, посилювати командну роботу, дбати про майбутнє країни й упроваджувати інновації.

Ще один стратегічний пріоритет України — залучення прямих іноземних інвестицій (FDI) та розвиток критично важливих ланцюгів постачання. Інвестиційна привабливість безпосередньо залежить від безпеки бізнесу, яку сьогодні лише частково можна забезпечити через страхування воєнних ризиків. ПриватБанк активно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями — серед них ЄБРР, BGK, Європейська комісія, Світовий банк та інші — щоб надати українським клієнтам доступ до міжнародних ресурсів і фінансових інструментів.

Водночас Україна стикається з гострим дефіцитом робочої сили. Мільйони громадян були змушені покинути домівки, і, за даними ОЕСР, 6,9 млн досі перебувають за кордоном. А без людей немає економіки. Уряд запускає спеціальні програми для повернення українців: пропонує житло, робочі місця, соціальну підтримку та навіть механізм множинного громадянства. Як і багато інших роботодавців, ПриватБанк також стикається з браком кадрів, тоді як залучення іноземних спеціалістів ускладнене через безпекові ризики.

На мою думку, Україна стоїть перед винятковими викликами, але має й винятковий потенціал. Успіх залежить від сили нашої армії, динаміки економіки та результативності дипломатії. Та понад усе — від інвестицій і реформ, які відкриють шлях до сталого майбутнього.

Виклики перед Україною — колосальні. Але не меншою є й наша рішучість. Безпека, дипломатія, економіка та інвестиції — це не окремі битви, а одна спільна боротьба за суверенітет, відновлення й розвиток.

Війна випробувала нас усіх. Вона змусила мільйони залишити домівки, зупинила підприємства, зруйнувала звичний ритм життя. Та водночас відкрила інше — нашу силу. Люди пристосовуються, інституції змінюються, партнери стоять поруч у солідарності.

Шлях уперед буде важким. Однієї витримки замало. Відновлення потребує довіри міжнародних союзників, сміливих реформ удома і впевненості інвесторів, які побачать в Україні не лише ризик, а й майбутній центр можливостей.

Крок за кроком ми наближаємося до цього майбутнього. Зміцнюючи інституції, поглиблюючи зв’язки з Європою та розвиваючи динамічну економіку, Україна здатна перетворити виживання на відродження.

Це не лише українська боротьба. Це випробування для всього світу — тест на здатність захищати свободу і суверенітет, коли вони під загрозою. І Україна доводить: навіть у найтемніші часи надія і прогрес залишаються можливими.