У часи економічної та геополітичної невизначеності питання сталого розвитку набуває різних векторів по обидва боки Атлантики, що зумовлено відмінностями у політичних та економічних пріоритетах. У Сполучених Штатах адміністрація Трампа змінює курс, відходячи від кліматичних ініціатив і надаючи перевагу розширенню використання викопного палива. Тим часом нова Європейська комісія, попри посилений фокус на конкурентоспроможності, продовжує розглядати сталий розвиток як ключовий елемент економічної стратегії.

Ця розбіжність піднімає важливе питання: чи є сталість лише політичним трендом, чи це фундаментальна цінність, що формує бізнес і суспільство? Для тих із нас, хто входить до складу корпоративних рад в Україні та Європі, розуміння цих змін є критично важливим для ухвалення зважених рішень у динамічному глобальному середовищі.

Майбутнє DEI: Бути чи не бути? Відповідь очевидна

За останнє десятиліття питання різноманіття, рівності та інклюзії (DEI) стали невід’ємною частиною корпоративного управління в Америці та Європі. Компанії усвідомлюють, що різноманітні команди сприяють інноваціям, покращують процес ухвалення рішень та зміцнюють бізнес-стійкість. Однак останні політичні зміни суттєво впливають на ініціативи DEI.

У США адміністрація Дональда Трампа посилила спротив політикам DEI. 27 лютого Міністерство освіти США запустило портал «End DEI», що дозволяє громадянам повідомляти про програми різноманіття, рівності та інклюзії в державних школах. Цей крок викликав занепокоєння серед освітян і правозахисників, які побоюються, що це обмежить підтримку маргіналізованих груп.

Корпоративний сектор США також зазнає змін. Disney нещодавно переглянув свої політики DEI, виключивши різноманіття та інклюзію з офіційних показників ефективності. Це рішення стало наслідком нових федеральних обмежень щодо програм DEI. Тим часом Citigroup скасував вимогу щодо різноманітного складу кандидатів під час найму, а Goldman Sachs пом’якшив вимоги до різноманітності складу рад директорів для IPO. Багато американських компаній та філій міжнародних корпорацій у США оголосили про припинення програм DEI.

У Європі гендерна рівність залишається ключовим фокусом ініціатив DEI. Жінки вже займають понад 43% місць у радах директорів FTSE 100, що перевищує встановлені ЄС цілі. Водночас виклики залишаються, особливо на рівні виконавчого керівництва, де гендерні стереотипи та недосконала політика декретної відпустки гальмують подальший прогрес. Крім того, війна в Україні поставила нові виклики для інклюзії, зокрема інтеграцію переміщених професіоналів у європейський ринок праці та забезпечення рівних можливостей для біженців.

Попри невизначеність майбутнього DEI у корпоративному управлінні США, Європа, ймовірно, залишатиметься на цьому шляху. Навіть у Сполучених Штатах громадські організації, інституційні інвестори та молоде покоління працівників продовжуватимуть вимагати реальних зобов’язань щодо різноманіття, що гарантуватиме певну присутність DEI у фокусі бізнесу.

Попри всі турбулентності, ми у Women on Boards Ukraine твердо переконані у цінності різноманіття загалом і для складу рад директорів зокрема – коли воно впроваджується зважено та на основі професійної компетентності. Водночас ми визнаємо, що у США були й помилкові підходи до реалізації DEI, що спричинило зворотну реакцію та відмову від ініціатив. Це ще раз підкреслює необхідність стратегічного та збалансованого підходу. Ми впевнені, що нинішня турбулентність допоможе урівноважити підхід до DEI, і ця тема залишиться важливою, приносячи реальну цінність для організацій.

Україна лише розпочинає свій шлях у сфері DEI на тлі післявоєнного відновлення. Вкрай важливо вивчати глобальний досвід та будувати стійку стратегію різноманіття, засновану на меритократії – ту, що сприятиме стійкості, інноваціям і рівним можливостям для всіх.

Регуляторні зміни та стандарти, що динамічно розвиваються в Україні В межах Угоди про асоціацію з ЄС Україна активно впроваджує європейські стандарти, зокрема у сфері бухгалтерського обліку та аудиту. 18 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію впровадження звітності зі сталого розвитку підприємств—ключовий крок на шляху до членства в ЄС.

Європейський Союз зробив звітність зі сталого розвитку обов’язковою завдяки Директиві (ЄС) 2022/2464 (CSRD) та Регламенту (ЄС) 2023/2772. Ці норми вимагають від великих підприємств розкривати інформацію про їхній екологічний та соціальний вплив. Україна впроваджує Європейські стандарти звітності зі сталого розвитку (ESRS), що дозволить:

Створити законодавчу базу для обов’язкової нефінансової звітності. Посилити оцінку ризиків для бізнесу та інвесторів. Забезпечити доступ держави до якісних даних щодо сталого розвитку. Збільшити участь українських підприємств у міжнародних ринках капіталу на 50% до 2030 року.

Впровадження Україною стандартів ЄС у сфері сталого розвитку—це не лише питання відповідності. Це стратегічний крок до глобальної інтеграції. Завдяки підвищенню рівня прозорості та довіри інвесторів український бізнес отримує додаткові можливості для зростання на міжнародних ринках.

Екологічні ризики та фінансовий сектор: орієнтуючись у змінному ландшафті невизначеності

Банки ретельно аналізують екологічну відповідальність компаній у різних секторах – від виробництва до роздрібної торгівлі. Це включає оцінку їхнього впливу на довкілля, енергоефективності та практик управління відходами.

В Україні діє стратегія екологічної безпеки до 2030 року. Однак відсутність конкретних регулювань створює виклики для банків. Без законодавчих норм, які визначають ризики та встановлюють санкції за недотримання вимог, фінансові установи змушені розробляти власні підходи до оцінки кліматичних ризиків.

Банки виокремлюють чотири основні групи ризиків. Політичні та юридичні ризики включають податки на викиди CO2, вимоги до звітності та можливі штрафи. Технологічні ризики виникають через інвестиції в нові екологічні технології, які можуть швидко застаріти через зміну регулювань. Ринкові ризики пов’язані з попитом на екологічно чисті продукти, а репутаційні ризики – з можливими втратами через негативне сприйняття компанії громадськістю.

Управління екологічними ризиками має бути закладене на стратегічному рівні – у межах наглядових рад. Однак наразі існує дисбаланс: менеджери мають практичні знання, але їм бракує стратегічного бачення, тоді як члени наглядових рад часто не володіють спеціалізованими знаннями про кліматичні ризики. У результаті 85% незалежних директорів у світі визнають необхідність підвищення своєї експертизи в питаннях ESG.

Українські компанії поступово адаптуються до міжнародних стандартів. Багато хто інтегрує принципи сталого розвитку, особливо ті, що залучають фінансування від великих банків або працюють на глобальних ринках. Наявний досвід і потенціал дозволяють Україні активніше впроваджувати ефективні стратегії управління кліматичними ризиками.

Використання технологій та інновацій для сталого розвитку

Мій значний досвід у сфері консалтингу з управління дозволив мені особисто переконатися в тому, наскільки технології можуть трансформувати підходи до сталого розвитку.

Зростання ролі штучного інтелекту та машинного навчання докорінно змінює управління ресурсами, дозволяючи організаціям оптимізувати операційні процеси та суттєво скорочувати відходи. Однак критично важливо дотримуватися принципів Відповідального ШІ, забезпечуючи, щоб використання цих технологій ґрунтувалося на етичному управлінні, прозорості та підзвітності.

Досягнення у сфері відновлюваної енергетики, зокрема сонячної та вітрової енергії, прокладають шлях до низьковуглецевої економіки. Особливий інтерес у мене викликає розвиток циркулярної економіки, яка сприяє впровадженню інноваційних рішень у сфері переробки та спільного використання ресурсів. Також я відзначаю значний потенціал технологій точного землеробства, які дозволяють підвищити врожайність при збереженні життєво важливих ресурсів, що демонструє здатність технологій вирішувати глобальні виклики.

Крім того, технології уловлювання та зберігання вуглецю відіграють ключову роль у боротьбі зі зміною клімату, а сталий транспорт – включаючи електромобілі та спільну мобільність – змінює вигляд сучасних міст. Також не можна недооцінювати роль блокчейну у підвищенні прозорості ланцюгів постачання, адже він забезпечує етичне походження продукції та підзвітність.

На мою думку, члени рад директорів відіграють вирішальну роль у підтримці цих інновацій. Саме рада несе відповідальність за формування культури сталого розвитку, яка відповідає принципам ESG, а також за створення рамкових підходів до етичного використання ШІ. Пріоритетність Відповідального ШІ та впровадження новітніх трендів дозволять радам директорів стимулювати суттєві зміни та допоможуть організаціям зайняти лідерські позиції у прагненні до сталого майбутнього.

Сталий розвиток на роздоріжжі: Чому США та ЄС обирають різні шляхи

Сталий розвиток на роздоріжжі: Чому США та ЄС обрали різні шляхи У світі, що переживає економічну та геополітичну невизначеність, сталість набуває різних форм по обидва боки Атлантики. У Сполучених Штатах адміністрація Дональда Трампа змінює курс, відходячи від екологічних ініціатив і роблячи ставку на розширення викопних джерел енергії. Тим часом новий склад Європейської Комісії, незважаючи на сильніший акцент на конкурентоспроможність, продовжує розглядати сталість як ключовий елемент економічної стратегії.

Ця розбіжність породжує важливе питання: чи є сталість лише політичним трендом, чи вона є сталою цінністю, яка визначає майбутнє бізнесу та суспільства? Для нас, членів рад директорів в Україні та Європі, розуміння цих змін є критично важливим для прийняття обґрунтованих рішень у стрімко змінюваному глобальному середовищі.

Відхід США від принципів сталого розвитку З поверненням Дональда Трампа до влади, США змінюють курс щодо ESG-орієнтованих політик (екологічних, соціальних та управлінських практик), які активно розвивалися в останні роки. Основні зміни включають вихід із Паризької угоди, оголошення надзвичайного енергетичного стану для прискорення розробки викопних ресурсів, заборону на субсидії для сонячної та вітрової енергетики, а також згортання ініціатив екологічної справедливості, таких як Justice40. Окрім цього, наразі діє призупинення надання грантів через федеральні агентства та USAID.

Фокус адміністрації зрозумілий: зміцнення торговельних позицій США, пріоритет економічного зростання та використання традиційних енергоресурсів, навіть якщо це означає відмову від довгострокових екологічних і соціальних ініціатив.

Відданість Європи принципам сталого розвитку На противагу цьому, Європейська комісія продовжує інтегрувати принципи сталого розвитку в економічну модель. Оголошена нещодавно ініціатива Clean Industrial Deal передбачає виділення €100 млрд на розвиток чистого виробництва та підвищення енергоефективності. Водночас спрощення звітності у сфері сталого розвитку має знизити адміністративне навантаження на бізнес.

Попри зростаючий акцент на економічну доцільність, ЄС зберігає відданість своїм юридично закріпленим цілям щодо кліматичної нейтральності до 2050 року.

На відміну від США, Європа не має значних власних запасів викопного палива, що робить перехід на відновлювані джерела енергії не лише політичним вибором, а й економічною необхідністю. Крім того, сталість у Європі є не просто нормативною вимогою, а глибоко вкоріненим суспільним очікуванням – від виборців до інвесторів.

Головний поділ: енергоресурси vs. суспільні цінності Головна відмінність між США та Європою полягає у розумінні конкурентоспроможності. США роблять ставку на власні запаси нафти і газу для стимулювання короткострокового економічного зростання, тоді як Європа бачить у сталій економіці шлях до довгострокової стабільності.

Для України, яка знаходиться між двома економічними блоками, цей поділ створює складне середовище для ухвалення рішень. США та ЄС залишаються ключовими партнерами, але їхні різні підходи до сталого розвитку змушують український бізнес ретельно зважувати свої стратегічні кроки.

Водночас, дотримання принципів сталого розвитку є важливим не лише з точки зору отримання фінансування від ЄС, а й як спосіб підвищення енергетичної незалежності та економічної безпеки. Попри початкову критику з боку суспільства щодо інтересу США до українських корисних копалин, фінальна версія угоди дала надію на залучення додаткових прямих іноземних інвестицій в Україну. Це є критично важливим для реалізації соціальних та управлінських аспектів ESG.

Рекомендації для членів рад директорів: баланс між інтересами США та ЄС Для корпоративних лідерів в Україні та ЄС трансформація підходів до сталого розвитку в США та Європі створює як ризики, так і можливості. ESG може втрачати політичну вагу в Америці, але вона залишається фундаментальною суспільною цінністю.

Політичні цикли змінюються, але очікування людей щодо чистого повітря, відповідального ведення бізнесу та справедливих умов праці залишаються незмінними.

Україна, як економіка, що відбудовується після війни, безумовно, буде зосереджена на відновленні. Проте це не означає, що слід відмовитися від принципів сталого розвитку. Там, де стійкі рішення сприяють економічній конкурентоспроможності – наприклад, у сфері відновлюваної енергетики або соціально відповідального бізнесу – вони мають бути пріоритетними. Довгострокова стійкість компаній залежить від здатності інтегрувати економічні та екологічні фактори, незалежно від поточних політичних трендів.

Розбіжність між США та Європою в питанні сталого розвитку не є приводом для відмови від ESG, а навпаки – підтвердженням того, що економічні, екологічні, соціальні та управлінські аспекти є взаємопов'язаними. Європа розглядає сталість як стратегічну перевагу, тоді як США зосереджені на короткострокових економічних вигодах.

Для України найкращим підходом є гнучкість: пріоритетність зростання, але з розумінням того, що сталість – це не просто політичний тренд, а цінність, яка визначає майбутнє економіки та суспільства.

Висновок: Новий порядок денний – баланс між економічними інтересами та довгостроковою цінністю Глобальні тренди у сфері сталого розвитку та різноманіття більше не є вибором – вони стали полем стратегічної боротьби між короткостроковими економічними цілями та довгостроковою соціальною стійкістю.

У США корпоративне управління поступово повертається до моделі «економіки ефективності», тоді як Європа продовжує інтегрувати принципи ESG, забезпечуючи сталість через відповідальне споживання ресурсів та інклюзивні бізнес-підходи.

Україна, яка балансує між цими двома моделями, стоїть перед критичним вибором, який визначить не лише потоки інвестицій, а й довгострокову конкурентоспроможність її компаній.