
Ілюзія контролю: чи готові ради директорів керувати в умовах непередбачуваності?
2026-11-16
Досвід п’яти років бізнесу у війні: три українські лідерки про те, як стійкість, геополітичне мислення та гнучкість змінюють роль рад директорів.
Повномасштабна війна триває п'ятий рік, і весь цей час український бізнес ухвалює рішення в надзвичайних умовах. Відключення електроенергії до 6–7 годин на добу, 6–8 повітряних тривог щодня, нестача працівників, масова еміграція, перебої з логістикою на кордоні, заблокований експорт, пошкоджена критична інфраструктура. Частина компаній евакуювала виробництва, перебудувала ланцюги постачання й планувала безперервність роботи з укриттів, в умовах економічної та політичної невизначеності.
Для рад директорів у всьому світі це ставить ширше питання: як здійснювати нагляд, коли умови роботи бізнесу постійно змінюються? Чи існує інструмент, який допоможе радам підготуватися до такої реальності, чи йдеться лише про ілюзію контролю?
Ми запитали про це трьох учасниць Women on Boards Ukraine.

Людмила Кучменко, Олена Вдовиченко та Катерина Рибаченко представляють три різні сектори: агросектор, ритейл і металургію. Вони діляться практичним досвідом компаній, які працюють в Україні протягом п'яти років війни.
Їхні відповіді пропонують переглянути, що означає ефективне лідерство, коли майбутнє неможливо передбачити.

По-перше, я поставила б під сумнів тезу, що бізнес здатен управляти більшістю геополітичних ризиків. Через їхній глобальний і політичний характер окремі компанії здебільшого не можуть їх контролювати чи суттєво на них впливати. Війна в Україні — найочевидніший приклад. Жодна компанія, незалежно від розміру чи ресурсів, не може вплинути на хід війни чи пов'язані з нею геополітичні рішення. Компаніям, що працюють в Україні, довелося прийняти рівень невизначеності, який раніше вважався неприйнятним, і постійно адаптувати операційну діяльність, інвестиційні плани та бізнес-моделі до зовнішніх обставин.
По-друге, реагування на геополітичні ризики в багатьох випадках належить до компетенції держави, тоді як бізнес може впливати на ситуацію лише через діалог і взаємодію з органами влади. Наприклад, США запровадили імпортні мита на сталь. Що може зробити окрема компанія, щоб вплинути на таке рішення, особливо з огляду на те, що Україна тривалий час не мала посла в США? Тому в багатьох випадках реалістична стратегія для бізнесу — не пом'якшувати ризик, а прийняти його, адаптуватися до нових умов і відповідно скоригувати стратегію.
Отже, локалізація ринків, війни та волатильність цін на енергоносії суттєво впливають на бізнес-моделі компаній, їхню конкурентоспроможність і довгострокову життєздатність. Це змінює роль рад директорів. Розуміння глобальних геополітичних та економічних тенденцій більше не є додатковою компетенцією, а є необхідною умовою для ухвалення обґрунтованих стратегічних рішень. Без розуміння міжнародного контексту ради не можуть належно оцінювати ризики, критично аналізувати припущення менеджменту та ухвалювати рішення щодо ринків, інвестицій, ланцюгів постачання і майбутнього позиціонування бізнесу.

Протягом багатьох років ради розглядали геополітичні ризики періодично, разом з іншими зовнішніми чинниками. Сьогодні цього недостатньо: геополітика стала частиною бізнес-стратегії.
Для компаній, що працюють в Україні, це особливо помітно. Війна показала, як швидко можуть змінитися базові умови роботи бізнесу: безпека, енергетика, логістика, ланцюги постачання, ринок праці, регулювання та доступ до капіталу можуть зазнати впливу одночасно.
У таких умовах роль ради має змінюватися.
Перша відповідальність — стійкість. Радам потрібно оцінювати не лише фінансові результати, а й здатність компанії працювати за суттєво інших сценаріїв. Це означає заздалегідь ставити складні питання. Де наші критичні залежності? Наскільки стійкі ланцюги постачання та інфраструктура? Як швидко може відреагувати менеджмент? Які ризики можуть загрожувати безперервності бізнесу?
Друга відповідальність — стратегічна гнучкість. Невизначеність не може бути причиною для бездіяльності. Бізнес не може чекати, поки геополітична ситуація стане передбачуваною. Завдання ради — зберігати чіткий довгостроковий напрямок і водночас надавати менеджменту достатньо свободи для оперативного реагування.
Це особливо важливо для міжнародних компаній в Україні. Нам потрібно управляти поточними ризиками і водночас продовжувати інвестувати, розвивати персонал і обслуговувати клієнтів. Також важливо пояснювати міжнародним стейкхолдерам, що Україна — це не лише ризики, а й можливості, стійкість і довгостроковий потенціал.
Тому геополітична компетентність стає важливою навичкою для членів рад. Їм не потрібно бути політичними аналітиками, але необхідно розуміти, як геополітичні процеси впливають на ринки, регулювання, інвестиції, технології та ланцюги постачання.
Насамперед потрібно вміти перетворювати ці знання на бізнес-рішення. Що це означає для нашої стратегії? Куди варто інвестувати? Які залежності слід зменшити? Які спроможності потрібно посилити зараз, щоб залишатися конкурентоспроможними в майбутньому?
Третя відповідальність — лідерство та довіра. В умовах невизначеності працівники, клієнти, партнери та інвестори очікують ясності. Рада та виконавча команда можуть не мати всіх відповідей, але мають визначати напрямок, відкрито комунікувати й діяти відповідно до своїх цінностей.
Досвід України показує, що стійкість — це не лише здатність пережити кризу, а й здатність адаптуватися, ухвалювати рішення та продовжувати розвиток за будь-яких умов.
Найефективнішими будуть не ті ради, які здатні передбачити кожну кризу, а ті, що створюють організації, спроможні реагувати на зміни без втрати стратегічного напрямку та продовжувати створювати цінність для клієнтів.
На мою думку, це новий стандарт роботи ради: розуміти міжнародний контекст, діяти на випередження, залишатися гнучкими та продовжувати інвестувати в майбутнє навіть за відсутності визначеності.

Війна та геополітична напруженість, яка не вщухає, докорінно змінили правила гри для бізнесу. Мій досвід управління великою аграрною компанією під час повномасштабного вторгнення переконав мене: традиційні підходи до стратегічного планування, інвестицій, управління ризиками та роботи з персоналом потребують фундаментального перегляду.
Насамперед це стосується наглядових рад, відповідальних за довгострокову стійкість компаній. Сьогодні питання вже не в тому, чи готові ми до нової реальності, а в тому, чи здатні ми змінюватися настільки швидко, наскільки змінюється світ навколо нас.
Перше — переглянути горизонт планування.
Коли ситуація може кардинально змінитися за кілька днів, традиційні трирічні, п’ятирічні чи десятирічні бізнес-плани втрачають значну частину своєї практичної цінності.
Довгострокове стратегічне бачення залишається необхідним, але інструменти його реалізації мають бути значно гнучкішими.
Бізнес повинен навчитися планувати на місяці, тижні, а іноді й дні вперед. Наглядові ради мають вимагати від менеджменту альтернативних сценаріїв розвитку подій, регулярно переглядати припущення та бути готовими швидко змінювати пріоритети. Стратегія має визначати напрямок, а не сковувати здатність реагувати.
Друге — поставити ліквідність і фінансову стійкість вище за темпи зростання.
У періоди екстремальної невизначеності фінансову позицію компанії необхідно оцінювати насамперед за несприятливими сценаріями.
Чи зможе бізнес обслуговувати борги у випадку втрати частини доходів? Чи вистачить ліквідності для підтримання операційної діяльності? Що станеться, якщо ключовий контрагент не виконає зобов’язань?
Особливої уваги потребують концентрація ризиків на окремих покупцях і постачальниках, робота з новими партнерами, передоплати та кредитне навантаження.
В умовах війни можна втратити не лише очікуваний прибуток, а й самі кошти або товар. Прибутковість визначає успішність бізнесу, але саме ліквідність визначає його здатність вижити. Консервативна фінансова політика сьогодні — ознака відповідальності, а не браку амбіцій.
Третє — переосмислити підходи до капітальних інвестицій.
Коли цивільна та промислова інфраструктура регулярно зазнає атак, традиційних показників окупності вже недостатньо.
Погоджуючи новий виробничий об’єкт, наглядова рада повинна оцінювати не лише його прибутковість, а й фізичну захищеність, можливість страхування, наслідки потенційного руйнування та здатність компанії продовжувати роботу.
Це не означає відмови від розвитку. Можна проєктувати, вести переговори з підрядниками й банками, готувати майбутні інвестиції. Але іноді найвідповідальніше інвестиційне рішення — бути готовим до будівництва і водночас мати сміливість його відкласти.
Четверте — зробити геополітичну компетентність обов’язковою складовою роботи наглядової ради.
Геополітика перестала бути абстрактною темою міжнародних відносин. Вона безпосередньо визначає доступ до фінансування, логістику, енергетичну безпеку, ринки збуту та вартість капіталу.
Члени наглядових рад не повинні бути політологами. Але вони зобов’язані розуміти, як міжнародні події трансформуються в конкретні бізнес-ризики, та ставити менеджменту правильні запитання.
Корпоративне управління має стати динамічнішим: регулярний моніторинг, сценарне моделювання та своєчасний перегляд рішень повинні замінити формальний підхід до ризиків раз на квартал.
П’яте — не забувати, що за кожним бізнес-рішенням стоять люди.
Війна змінила не лише економіку, а й життя працівників. Мобілізація, вимушене переміщення, втрата близьких, постійний стрес і невизначеність стали частиною повсякденної реальності.
У таких умовах звичайних інструментів мотивації недостатньо. Бізнес має демонструвати гнучкість, емпатію та готовність підтримувати свої команди. Адже стійкість компанії починається зі стійкості людей, які в ній працюють.
І нарешті — про баланс між ризиком і можливостями.
Історія знає чимало прикладів, коли найбільші статки створювалися під час глибоких криз. Ті, хто наважувався на надзвичайні ризики, іноді досягали виняткових результатів. Але не менш численні історії компаній, для яких невиправданий ризик став фатальним. На моє переконання, відповідальність члена наглядової ради полягає не в гонитві за кожною новою можливістю, а у здатності відрізняти обґрунтований ризик від небезпечної авантюри.
У світі непередбачуваних загроз дисципліна, фінансова обачність, відповідальність і готовність переглядати власні рішення стають необхідними умовами виживання.
Справжній тест для наглядової ради — не те, наскільки швидко компанія зростає у сприятливі часи, а те, чи зможе вона зберегти бізнес, людей і потенціал для майбутнього розвитку, коли все йде не за планом.
Від управління ризиками до стратегічного лідерства
Позиції наших учасниць свідчать про суттєві зміни в корпоративному управлінні. Геополітичні процеси дедалі більше визначають умови, у яких бізнес конкурує, інвестує та створює цінність. Тому геополітична обізнаність, фінансова стійкість і стратегічна гнучкість стають ключовими для виконання радою своїх функцій.
Ради мають враховувати геополітичну аналітику в стратегічному плануванні, регулярно переоцінювати залежності бізнесу, критично аналізувати припущення менеджменту та забезпечувати, щоб розподіл капіталу відповідав мінливому операційному середовищу. Це потребує ширшого розуміння ризиків, довгострокової перспективи та здатності оперативно ухвалювати рішення.
Ефективне лідерство ради полягає в тому, щоб перетворювати розуміння геополітичного контексту на обґрунтовані стратегічні рішення, забезпечувати безперервність бізнесу, зберігати довгострокову цінність і готувати компанію до можливостей, які відкривають зміни.